четверг, 13 июля 2017 г.

Тиждень, як я не їм мяса | Week without meat

13.07.17
Сьогодні тиждень як не їм мяса.

І я це роблю не тому, що "модно", або для того, щоб вам тут про це розповісти. Я це роблю, тому що одного дня я побачила маленьке, хорошеньке, але збите машиною насмерть котенятко на дорозі. І зі сльозами на очах я подумала "Якщо мені так жаль це котенятко, то чому мені не жаль всіх тварин, яких я їм?"

Так, можливо, це нелогічна логіка, а один лікар навіть сказав, що "Так могла решить только женщина", але мене ця ситуація дійсно вразила до глибини душі. Можливо, сюди наклалося ще й те, що буквально місяць назад в мене з'явилася Мася, моя манюня кішечка, яку я люблю понад усе, і я би не пережила, якби з нею щось сталося... Ви тільки гляньте на ці очі:

Моя Мася

Але не будемо про погане. Я не їм м'яса тиждень і збираюся не їсти ще один. Чому тільки два тижні? Я випробовую себе. На слабо. Зможу чи ні. І я впевнена, що колись я відмовлюся від м'яса назавжди. Колись.

Чи важко мені було тиждень без м'яса? Нєа. Я навіть не можу сказати, що в моєму житті щось змінилося. Ну да, тепер, коли ми замовляємо бургери, то я їм салатик. А коли піццу, то викидаю з неї ковбасу. А ще коли я замовила з Сушії свій улюблений пекінський салат, то просто вийняла звідти курку і віддала котам (для них це було велике щастя, а то тільки корм і корм). Хоча мій мужчіна казав, щоб я забила на це і насолоджувалась салатом... Але я сильніша за їжу, я знаю це (як не як пару років не їла ні-чо-го після шести:)

Ось і всі незручності. Мене не тягне до м'ясного, у мене немає "ломки", я навіть спокіно можу його готувати для мужчіни і навіть не спробувати шматочок. Бо я дала собі обіцянку. І я її стримаю.

Як я її люблю


13.07.17
Сегодня неделю как не ем мясо.

И я это делаю не потому, что "модно", или для того, чтобы вам тут об этом рассказать. Я это делаю, потому что однажды я увидела маленького, хорошенького, но сбитого машиной насмерть котеночка на дороге. И со слезами на глазах я подумала: "Если мне так жаль этого котеночка, то почему мне не жалко всех животных, которых я ем?"

Да, возможно, это нелогичная логика, а один врач даже сказал, что "так могла решить только женщина", но меня эта ситуация действительно поразила до глубины души. Возможно, сюда наложилось еще и то, что буквально месяц назад у меня появилась Мася, моя малышка кошечка, которую я люблю больше всего, и я бы не пережила, если бы с ней что-то случилось ...


Моя Маська

Но не будем о плохом. Я не ем мяса неделю и собираюсь есть еще одну. Почему только две недели? Я испытываю себя. На слабо. Смогу или нет. И я уверена, что когда-то я откажусь от мяса навсегда. Когда-то.

Трудно мне было неделю без мяса? Неа. Я даже не могу сказать, что в моей жизни что-то изменилось. Ну да, теперь, когда мы заказываем бургеры, то я им салатик. А когда пиццу, то выбрасываю из нее колбасу. А еще когда я заказала с суши свой любимый пекинский салат, просто вынула оттуда курицу и отдала котам (для них это было большое счастье, если только корм и корм). Хотя мой мужчина говорил, чтобы я забила на это и наслаждалась салатом ... Но я сильнее еды, я знаю это.

Вот и все неудобства. Меня не тянет к мясному, у меня нет "ломки", я даже спокойно могу его готовить для мужчины и не попробовать кусочек. Я дала себе обещание. И я сдержу его.

Маленький комочек счастья